Вичавити все, що можливо! Під таким девізом, схоже, здійснюється податкова політика в Україні. Особливо гостро на собі це відчув бізнес, пов’язаний з нерухомістю.  Податок на нерухомість, земельний податок... суми нарахувань часом є просто-таки непристойними, перетворюючи офісні та інші будівлі (колись прибуткові і ліквідні) в «валізу без ручки» - і нести важко, і кинути шкода.

Не дивно, що бізнес шукає шляхи оптимізації податкового навантаження. І такі можливості є, наприклад, спрощена система оподаткування дозволяє за певних умов земельний податок не сплачувати взагалі.

Відповідно до п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

А тепер детальніше.

Використання землі в Україні є платним, це закріплено в ст. 206 Земельного кодексу України.

Плата за землю може вноситися у вигляді орендної плати (за наявності укладеного договору оренди землі) або ж у вигляді земельного податку.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України). Відповідно, платники земельного податку – власники та користувачі земельних ділянок (пп. 269.1.1 – 269.1.2. п. 269.1 ст. 269 ПК України), а об’єкти оподаткування – земельні ділянки, що знаходяться у власності чи користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 ПК України).

Спрощена система оподаткування – особливий механізм справляння податків і зборів, який встановлює заміну оплати одних податків і зборів, встановлених п. 297.1. ст. 297 ПК України, на оплату єдиного податку з одночасним веденням спрощенного обліку і звітності (п. 291.2. ст. 291 ПК України).

Пунктом 269.2. ст. 269 ​​ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які використовують спрощену систему оподаткування, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV ПК України.

Якщо виходити зі змісту п. 297.1. ст. 297 ПК України, умовою звільнення від сплати земельного податку є використання «спрощенцем» земельної ділянки, що перебуває в користуванні або власності, в своїй підприємницькій діяльності.

Наказом Державної фіскальної служби України від 23.11.2012 р. №1051 затверджена Узагальнююча податкова консультація щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку - фізичними особами - підприємцями. Позиція податківців полягає в тому, що якщо право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу, і земельна ділянка використовується нею для ведення господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку (з урахуванням підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПК України). У випадку надання в оренду будівель, споруд або їх частини за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві також надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавцем проводиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) також звільняється від нарахування (оплати) та подачі податкової звітності з плати за землю.

Хоча вказана консультація адресована фізичним особам підприємцям, викладена в ній правова позиція цілком застосовна і до юридичних осіб – платників єдиного податку третьої групи.

Аналогічним шляхом рухається і судова практика. Так, наприклад, в ухвалі Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) №К/800/1209/15 від 15 грудня 2015 року суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування платнику єдиного податку (в даному випадку це було акціонерне товариство) грошового зобов'язання із земельного податку за використання в господарській діяльності належної йому земельної ділянки (акціонерне товариство займалося наданням приміщень в оренду).

Ідентична позиція, однак вже щодо фізичної особи - «спрощенця», викладена в ухвалі ВАСУ №К/800/65878/14 від 17 лютого 2016 року.

Певні особливості має постанова Верховного Суду України № 826/14703/13-а від 24 листопада 2015 року, в якому ВСУ дійшов висновку, що надання в найм (оренду) нежитлового приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачеві передається і обов'язок оплати податку на земельну ділянку, а можливість звільнення від сплати земельного податку за умови, наприклад, коли окремо здається в оренду будівля, її частина або нежитлове приміщення без земельної ділянки, на якому розміщена ця нерухомість, не передбачена.

Простіше кажучи, ВСУ зробив висновок, що разом з будівлею, спорудою, приміщенням тощо, переданими в оренду, має передаватися і право користування земельною ділянкою. І якщо таке право не передається, то в такому випадку звільнення від сплати земельного податку не передбачено.

Позиція досить дивна, особливо якщо врахувати, що відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якому вони розміщуються, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Однак при складанні договорів оренди позицію ВСУ доцільно враховувати, щоб при виникненні спору з податковими органами не давати зайвого приводу для податкових донарахувань.

Існує великий спектр бізнес-схем, в які можна успішно «вбудувати» платника єдиного податку як землевласника або землекористувача. Крім орендних операцій є приклади подібного використання «спрощенців» в будівництві, а також і в інших галузях. При ретельній розробці схеми з урахуванням вимог законодавства, в першу чергу податкового, вигода від такої податкової оптимізації може бути суттєвою.

Матеріал станом на 05 грудня 2016 р.

Відтворення даного тексту повністю або в частині без вказівки на ім'я автора та прямого геперпосилання на дану сторінку не дозволяється.