Цей розділ є практично в кожному договорі. Однак, найчастіше ніхто не бажає вникати в суть написаного в ньому. Це, свого роду, «договірний баласт» - зайві пункти, які практично ніколи не застосовуються.

Але в нинішній ситуації все інакше. І чимало бізнесменів, пов'язаних договірними зобов'язаннями, зараз гарячково вчитується в цей «даремний розділ» під назвою «Форс-Мажор» або «Непереборна сила», намагаючись знайти в ньому ту соломинку, що дозволяє уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань, які в силу карантину виконати просто неможливо.

Отже, давайте розберемося, що ж таке форс-мажор, як його використовувати, і на що можна розраховувати.

ВНЕСЕМО ЯСНІСТЬ В ТЕРМІНОЛОГІЮ

Як уже згадувалося вище, поряд з форс-мажором в договірних відносинах використовується поняття «непереборна сила», і більшість правознавців схильні вважати ці терміни синонімічними. Хоча ще в далекому 2001 році Вищий господарський суд України в листі № 01-2.2 / 279 від 09.09.2001 р. зазначив, що категорія непереборної сили втілює в собі лише стихійні природні явища, в той час як форс-мажор охоплює лише виняткові події суспільного життя, які сторони самі на диспозитивних засадах визначають в договорі як право на звільнення від подальшого виконання зобов'язання. Однак на законодавчому рівні таке розмежування підтримки не знаходить, і використання термінів «форс-мажор» і «непереборна сила» в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» явно вказує на те, що законодавець розглядає їх як тотожні.

Від непереборної сили слід відрізняти випадок або казус - факт, який настає незалежно від волі особи, за відсутності вини останнього, але при цьому не є форс-мажором. Як відомо, вина є необхідним елементом цивільно-правового правопорушення, наявність якого є умовою притягнення винної особи до відповідальності (ч. 1 ст. 614 ЦК України). При цьому згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо доведе, що воно сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Цивільний і Господарський кодекси України оперують саме терміном «непереборна сила», а «форс-мажор» не використовують взагалі. Дефініцією непереборної сили можна назвати формулювання п. 1 ч. 1 ст. 263 ГК України, згідно з якою непереборна сила визначена як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як наголошується в Коментарі до цивільного законодавства України (за ред. Ротаня В.Г. та ін.), це визначення, хоча і міститься в розділі «Позовна давність», може використовуватися більш широко. Стаття 218 ГК України характеризує непереборну силу як надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.

Норми ЦК та ГК дозволяють виділити якісь кваліфікуючі ознаки непереборної сили, а саме:
- надзвичайність (подія має носити винятковий характер і перебувати за межами впливу відповідної сторони);
- невідворотність (неминучість певної події та/або її наслідків);
- непередбачуваність (подія та/або її наслідки неможливо було передбачити, передбачити на момент укладення відповідного договору);
- неможливість виконання стороною договору своїх зобов'язань, причому не зобов'язань в загальному, а конкретних договірних зобов'язань (прямий причинно-наслідковий зв'язок).

Обидва терміни - «форс-мажор» і «непереборна сила» - використовуються в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні». Частина друга статті 14-1 зазначеного Закону визначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наведений вище перелік - приблизний. Вичерпного нормативно закріпленого переліку форс-мажорних обставин немає і бути не може. Частина четверта статті 219 ГК України дає право сторонам зобов'язання самостійно визначити ті події, які в силу свого надзвичайного характеру будуть підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Це повністю кореспондується з принципом свободи договору, закріпленим в ст.ст. 3 і 627 ГК України. Таким чином, конкретний перелік форс-мажорних обставин (вичерпний або невичерпний) сторони можуть визначати на свій розсуд, з урахуванням критеріїв надзвичайності та/або невідворотності. Такий перелік, як правило, включає обставини природного походження (повінь, землетрус і т.п.), техногенного походження (аварії і т.п.), суспільного життя (страйки, військові дії і т.п.), обмежувальні або заборонні дії органів державної влади (введення міжнародних санкцій і т.п.).

Не належать до форс-мажору фінансова та економічна криза, дефолт, збільшення офіційного і комерційного курсу іноземної валюти до національної валюти, недотримання / порушення своїх обов'язків контрагентами боржника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (п. 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)).

Категорії непереборної сили та форс-мажору використовуються і в приватно-правових, і в публічних правовідносинах. Так, дія зазначених обставин є підставою для:
- звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань (ст.ст. 617 ЦК, 218-219 ГК);
- призупинення перебігу строків позовної давності (ст. 263 ЦК);
- призупинення перебігу строків зарахування виручки або надходження імпортованої продукції за зовнішньоекономічними контрактами (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції");
- відстрочення виконання грошових зобов'язань або податкового боргу (п. 100.5. ст. 100 Податкового кодексу України);
- списання безнадійного податкового боргу (п. 101.1, пп. 101.2.4. ст. 101 ПК України);
- звільнення від оплати митних платежів (наприклад, ч. 3 ст. 193 Митного кодексу України) та ін.

ЯК ПІДТВЕРДИТИ НАСТАННЯ ФОРС-МАЖОРУ?

Відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право визначити порядок засвідчення факту настання даних обставин. Це означає, що сторони, теоретично, можуть передбачити і свій особливий порядок підтвердження форс-мажору. Однак слід мати на увазі, що на практиці порядок підтвердження, відмінний від встановленого чинним законодавством, може зустріти неприйняття в судових інстанціях.

Загальноприйнятий порядок закріплений в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні». Згідно з ч. 3 ст. 14 даного Закону ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на підставі звернень суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, а також засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) і видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

З 25 липня 2014 року на всій території України діє єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі ТПП України, встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р № 40 (3). Зокрема, ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, а регіональні ТПП - відповідно до умов договорів між резидентами.

Для отримання сертифікату зацікавлена особа подає до відповідної ТПП заяву, в якій зазначаються зобов'язання, неможливість виконання яких обумовлена форс-мажором, терміни і умови їх виконання, описуються самі форс-мажорні обставини, їх початок і термін дії. Разом із заявою подаються документи, зазначені в п. 6.4. Регламенту.

Для отримання сертифікату, що підтверджує форс-мажорні обставини, потрібно довести не тільки наявність цих самих обставин, в тому числі їх надзвичайність (винятковий характер і знаходження їх поза межами впливу сторін), непередбачуваність і незворотність, а й причинно-наслідковий зв'язок з неможливістю виконати зобов'язання.

Судова практика на сьогоднішній день виходить з того, що єдиним належним доказом настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності, є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), тоді як інші документи, в т.ч. навіть видані ТПП, не є належними доказами (детальніше див. постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2018 у справі № 739/1483/16-ц, постанова Верховного Суду від 20 лютого 2020 р справі №809/717/17).

КАРАНТИН

В даний момент найбільш нагальне питання, пов'язане з форс-мажором, - чи можна, посилаючись на карантин як непереборну силу, не виконувати свої зобов'язання? Відповідь, як це часто буває, неоднозначна.

Отже, з 17 березня 2020 року в переліку форс-мажорних обставин, закріпленому в статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», окремо вказано карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавирусу COVID-19» на всій території України запроваджено карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 р Заборонено: 1) відвідування закладів освіти її здобувачами; 2) проведення всіх масових заходів, в яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (вболівальників).

Все говорить про те, що обмежувальні заходи будуть розширені, а термін карантину - продовжений після 3 квітня. Однак поки виходимо з того, що є на даний момент. Отже, які наслідки карантину для договірних зобов'язань? На перший погляд може видатися, що вводиться якась тотальна індульгенція, яка звільняє від відповідальності за невиконання будь-яких зобов'язань під час карантину. Однак це зовсім не так. Як уже згадувалося вище, потрібно довести прямий причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (в даному випадку - карантином) і невиконанням зобов'язання. І якщо, наприклад, для організаторів масових заходів взагалі не буде мати жодної проблеми провести паралель між карантином і неможливістю виконувати свої зобов'язання, то, скажімо, для сільгоспвиробників завдання буде складнішим. Ще гіршою ситуація виглядає для боржників за грошовими зобов'язаннями (по суті, це ті ж покупці, орендарі, позичальники і т.п.). Справа в тому, що згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Аналогічно ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України до обставин непереборної сили не відноситься відсутність у боржника необхідних коштів.

Свого часу звернула на себе увагу постанова Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2011 у справі № 48/156, де чорним по білому було написано: за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, навіть якщо невиконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а й внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання в будь-якому випадку. З тих пір минуло більше 8 років, і немає вже Вищого господарського суду України, а яку позицію займуть в даному випадку судді Верховного Суду - можна тільки здогадуватися. Велика ймовірність, що позиція Верховного Суду буде аналогічною, оскільки вона аргументована і ґрунтується на чинних правових нормах, а будь-яке відступлення вимагатиме серйозних зусиль в плані нормативного обґрунтування.

РЕЗЮМЕ

По-перше, карантин - це, безумовно, форс-мажор. Але ось чи буде він підставою для звільнення від відповідальності, залежить від того, чи зможе зацікавлена особа довести безпосередній вплив карантину на виконання своїх договірних зобов'язань.

По-друге, закон і постанова КМУ самі по собі не засвідчують настання форс-мажорних обставин - за підтвердженням необхідно звертатися в ТПП України або регіональні ТПП.

По-третє, звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань - вкрай малоймовірно. В даному випадку виходом можуть бути, хіба що, спеціальні законодавчі зміни, які дозволять поширити звільнення від відповідальності в результаті форс-мажору на цю категорію зобов'язань.

Матеріал підготовлено станом на 21 березня 2020 р.

Відтворення даного тексту повністю або частково без зазначення імені автора і прямого гіперпосилання на дану сторінку не дозволяється.

.