Сурогатне материнство в Україні

Олена Капустінська

заступник керуючого партнера, адвокат

Наразі в Україні пропозицій надати послуги сурогатного материнства більше, ніж пар, які знаходяться в пошуку відповідної сурогатної матері. І це зрозуміло. По-перше, далеко не кожна пара може прийти до такого рішення: це нелегко з психологічної точки зору. По-друге, послуги сурогатних мам не кожна пара може собі дозволити. І по-третє, в нашій країні сурогатне материнство не найкращим чином врегульовано законодавством, тому вкрай високим є ризик для пар, які вирішили довірити виношування дитини чужій, часто не знайомій жінці, стати заручниками тієї чи іншої неприємної ситуації.

Правове забезпечення сурогатного материнства, а також інших програм, заснованих на репродуктивних технологіях сьогоднішнього дня - один з найскладніших питань у сучасній юридичній практиці як на території України, так і в інших державах.

В Україні практика сурогатного материнства легалізована. Це питання регулює, зокрема, стаття 123 Сімейного кодексу. Вона визначає, що у разі перенесення в організм жінки ембріона людини, зачатого іншими чоловіком та жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, саме ці чоловік та жінка, які зачали дитину, і є її батьками. Тобто, ні генетично, ні юридично сурогатна мати не буде вважатися матір’ю виношеної і народженої нею дитини.

Таким чином, тільки жінка, задіяна в описаній програмі виношування дитини біологічних батьків, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, є сурогатною матір'ю з точки зору закону. Інші програми, також засновані на сучасних репродуктивних технологіях, які відрізняються від вказаної вище, не є за чинним законодавством сурогатним материнством.

В Україні діє спеціальний наказ Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2013 року №787, яким затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій. І саме він регулює процедуру сурогатного материнства.

Принагідно відзначимо, що законодавством України не заборонено проходження програм сурогатного материнства для іноземців.

Реєстрація народження та визначення походження дитини здійснюється на підставі наказу Міністерства юстиції України «Про внесення змін до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» № 1154/5 від 22.11.2007 р. Пунктом 10 розділу 3 цього наказу встановлено порядок реєстрації дітей, народжених в результаті проведення репродуктивних програм: «У разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, реєстрація народження провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається засвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини».

Наразі основним документом, що регулює відносини між біологічними батьками та сурогатною матір’ю є договір, його умови – обов’язкові до виконання. У такому договорі деталізуються обов'язки і відповідальність як сурогатної матері, так і біологічних батьків. Якщо сторони «забули» узгодити якісь важливі питання, вони наражають себе на проблеми в майбутньому. Тому до цього питання варто поставитись з усією відповідальністю.

Договір, що визнається чинним законодавством, може бути укладений лише для придбання, передачі, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. Передача дитини від сурогатної матері його біологічним батькам предметом договору бути не може, як і сама дитина не може бути об’єктом договірних відносин. Договір може і повинен передбачати тільки закріплення прав біологічних батьків на дитину, обов’язки сурогатної матері по її виношуванню та виплату останній певної компенсації з метою створення найбільш сприятливих умов для виношування дитини та подальшої реабілітації.

В договорі варто зазначити, що сурогатна мати повинна виконувати рекомендації лікаря, дотримуватися режиму, не вживати спиртних напоїв і наркотичних засобів, не наражати себе та виношувану дитину на небезпеку і т.д.

Грамотно складений договір обов'язково повинен містити положення про те, що в разі рішення сурогатної матері залишити дитину собі, вона не тільки втрачає право на виплату вищезазначеної компенсації, а й зобов'язується компенсувати біологічним батькам все їх витрати за даним договором, а також моральну шкоду. Такі положення мають стати своєрідним запобіжним заходом, щоб нівелювати потенційну можливість використовувати дитину в якості інструменту шантажу, даючи підґрунтя для тривалих судових спорів.

Якщо говорити про захист прав сурогатної матері, то в договорі важливо передбачити обов’язок біологічних батьків прийняти народжену дитину незалежно від її статі, здоров'я, фізичних даних і т.д.

Не буде зайвим розписати в договорі дії сторін у разі народження двох або більше дітей, народження дитини з вадами, мертвої дитини або настання викидня.

Практика підказує, що в договорі варто врегулювати такі ситуації:

народження кількох дітей;
народження мертвої дитини або дитини з особливими потребами;
смерть одного або обох біологічних батьків до народження дитини;
розірвання шлюбу між біологічними батьками;
незаплановане погіршення здоров’я сурогатної матері після перенесеної вагітності і пологів.

Більш того, необхідною умовою при юридичному оформленні правовідносин між потенційними батьками і сурогатною матір'ю, якщо остання перебуває в зареєстрованому шлюбі, є отримання письмової та завіреної у нотаріуса згоди її чоловіка на участь дружини в програмі сурогатного материнства.

За українським законодавством сурогатна мати не має жодних батьківських прав на дитину. Якщо ж вона відмовиться віддавати дитину біологічним батькам, такі дії з її боку будуть вважатися протизаконними і можуть мати наслідком відповідальність, навіть кримінальну.

В Україні зустрічаються випадки, коли сурогатна мати відмовляється передавати виношену дитину людям (подружжю), генетичний матеріал яких використовувався при зачатті. Сурогатна мати може спробувати залишити біологічно чужу їй дитину собі, офіційно рахуючись її матір'ю з усіма цивільно-правовими наслідками. Сурогатна мати може піти на це в силу материнських почуттів, що виникли під час виношування дитини, а також з метою шантажу біологічних батьків. Це один з найгірших варіантів розвитку подій для біологічних батьків, але не варто впадати у відчай. Навіть після внесення запису в книзі записів народжень, такі дії можуть бути оскаржені в судовому порядку на вимогу особи, фактично яка є батьком чи матір'ю дитини. У такому випадку суд стане на бік біологічних батьків.

Є певні проблеми з тим, що за статтею 122 Сімейного кодексу батьком дитини, народженої в шлюбі, автоматично є законний чоловік матері дитини. Чоловік сурогатної матері за процедурою підписує відмову від будь-яких прав на дитину, але трапляються випадки, коли такі чоловіки реєструють дитину на себе або звертаються до суду з вимогою про встановлення їх батьківства. Отже, біологічним батькам варто проконтролювати наявність нотаріально посвідченої відмови чоловіка сурогатної матері від дитини.

Положеннями Розділу III Сімейного кодексу України встановлено права та обов'язки матері, батька і дитини. Стаття 139 Сімейного кодексу України передбачає можливість оскарження материнства жінкою, яка записана матір'ю дитини, або жінкою, яка вважає себе матір'ю дитини, але не записана нею. Не допускається оспорювання материнства біологічної матері сурогатною матір'ю.

Права біологічної матері і батька в Україні захищаються законом. Частково захищаються права та інтереси дітей, які народжуються після застосування допоміжних репродуктивних технологій: враховується саме їх генетичне (біологічне) спорідненість з матір'ю і батьком.

Таким чином, відносини між біологічними батьками і сурогатною матір'ю можуть і повинні бути переведені в цивільно-правові рамки, що дозволяє до певної міри гарантувати, що сурогатна матір, розуміючи свою позицію з правової точки зору, не перешкоджатиме передачі дитини її біологічним батькам.

Поза всяким сумнівом, Україні потрібен так званий "репродуктивний закон", адже без нього врегулювати подібні ситуації вкрай складно. Українське законодавство поки не захищає належним чином ані біологічних батьків, ані сурогатних мам.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Програма сурогатного материнства пов'язана з певними ризиками, зокрема ймовірністю настання багатоплідної вагітності або народження дитини з вадами розвитку. Звичайно, не представляється можливим передбачити всі сценарії розвитку подій, але практика підказує, як врегулювати ключові питання:

підготувати і укласти юридично грамотний договір з сурогатною матір'ю, який передбачає продуманий порядок оплати допомоги сурогатної матері;
отримати від сурогатної матері письмову згоду на участь в даній програмі;
якщо сурогатна мати перебуває в зареєстрованому шлюбі - отримати письмову та завірену у нотаріуса згоду її чоловіка на участь дружини в програмі сурогатного материнства;
провести юридичну експертизу договору з медичним закладом, де буде здійснюватися медична складова вищевказаних програм;
до народження дитини отримати підпис сурогатної матері на всіх документах, які можуть знадобитися в подальшому;
в разі народження кількох дітей батьки зобов'язуються прийняти їх усіх та зареєструвати, вказавши себе батьками;
в разі народження дитини з вадами розвитку або з особливими потребами, не пов'язаними з виконанням зобов'язань за договором про виношування дитини сурогатною матір'ю, подружжя не має права відмовитися від нього і зобов'язані своєчасно здійснити державну реєстрацію народження дитини, вказавши себе батьком і матір'ю;
в разі розірвання шлюбу або визнання його недійсним в період вагітності сурогатної матері потенційні батьки разом або окремо зобов'язані прийняти немовля, здійснити державну реєстрацію його народження із зазначенням обох подружжя батьками;
в разі смерті одного з потенційних батьків або визнання померлим під час вагітності сурогатної матері всі права і обов'язки за договором про виношування дитини переходять до того з потенційних батьків, хто залишився в живих. Він / вона повинні прийняти новонароджену дитину і вжити заходів щодо державної реєстрації його народження із зазначенням обох подружжя батьками;
в разі смерті або визнання померлим подружжя, які брали участь в програмі сурогатного материнства, до народження дитини, батьками такої дитини визнаються подружжя;
доручити контроль за дотриманням юридичних формальностей юристам, що спеціалізуються на питаннях сімейного права.