Ситуація досить звичайна: через поспіх або з будь-якої іншої причини в графі «Призначення платежу» платіжного доручення можуть з’явитися зовсім неочікувані і, на жаль, неправильні дані, наприклад, неправильні реквізити договору. Як виправити помилку, якщо платіж вже виконаний?
Як відомо, в документах, якими оформлені банківські операції, виправлення не допускаються (п.4.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88).
Національний банк України в листі від 09.06.2011 року №25-111/1438-7141 роз’яснив, що після списання коштів з рахунку платника питання уточнення інформації, вказаної в реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переводу без участі банку.
За традицією, що склалася, частіше за все платник пише на ім’я одержувача лист, де вказує правильне призначення платежу.
Однак в наших реаліях такий шлях не можна назвати абсолютно безпечним.
За останні роки намітилася негативна тенденція з боку податкових органів подібні листи ігнорувати, якщо це дозволяє донараховувати податкові зобов’язання. Приклад з практики: платник податків отримав поворотну фінансову допомогу декількома платежами. При цьому у всіх платіжних дорученнях допущена одна і та сама помилка – неправильно вказані номер і дата договору. Позикодавець «виправився» і листами повідомив одержувача про помилку в реквізитах і про правильне призначення платежу. Для більшої обачності сторони навіть підписали акт звірки взаєморозрахунків в розрізі договору поворотної фінансової допомоги. Податкова інспекція під час перевірки всі перераховані документи взяла до відома... і донарахувала податкове зобов’язання з податку на прибуток, мотивувавши своє рішення тим, що: а) реквізити укладеного договору і договору, вказаного в призначенні платежу не співпадають, отже, на думку податківців, отримані кошти слід вважати не поворотною, а безповоротною фінансовою допомогою; б) листи не є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а тому не можуть бути підставою для відповідних записів в бухгалтерському і податковому обліку.
Ситуація виходить двояка. З одного боку, листи, дійсно, не є первинними документами. Підставою ж для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»). При цьому облік доходів і витрат, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань ведеться на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з розрахунком та оплатою податків і зборів, ведення яких передбачено чинним законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
З іншого боку, не можна скидати з рахунків, що, уточнюючи призначення платежу, сторони здійснюють юридично значущі дії, які змінюють їх права та обов’язки, тому що, по суті, вони «прив’язують» перераховані грошові кошти до конкретного договору (в інакшому випадку перерахування можна було б кваліфікувати як безпідставне, а договірне зобов’язання – як невиконане). Такі дії визначаються відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України як угода. При цьому згідно зі ст. 207 ЦК угода вважається вчиненою у письмовій формі, якщо її зміст зафіксовано в одній або декількох документах, в тому числі листах. Таким чином, учасники цивільного обігу можуть здійснювати юридично значущі дії шляхом обміну листами, це їх пряме, закріплене законом право.
Щодо судової практики, то в цілому вона на боці платників податків. Наприклад, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року №К-20530/10 вказано, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, у зв’язку з чим виправлення інформації, вказаної в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення, шляхом направлення на адресу одержувача коштів листа, не суперечить вимогам чинного законодавства.
З аналогічних рішень можна згадати ухвали ВАСУ №К/9991/15258/12 від 09 липня 2013 року і № К-28921/10 від 17 червня 2013 року.
У податківців, тим не менш, своя логіка.
Тому, аби не випробувати долю та не спокушати податкових інспекторів не брати до уваги уточнюючі листи, можна порекомендувати в подібних ситуаціях підписувати між сторонами додаткові угоди, в яких чітко зазначати, що грошові кошти перераховані в рамках певного договору і правильним належить вважати вказане призначення платежу. Такий документ податківцям оспорити буде складніше.
Матеріал станом на 7 грудня 2016 р.
Відтворення даного тексту повністю або частково без зазначення імені автора і прямого гіперпосилання на дану сторінку не дозволяється.