uk
en ru
Сергій Чаплян

Хоча, правду кажучи, кількома словами тут не обійтись. Якщо, звичайно, не мати на увазі кілька гострих слів на адресу податкових законів та їх авторів…


Тома Аквінський (1225 або 1226 – 1274) вважав податки дозволеною формою грабежу. Багато хто, припускаю, з ним погодиться. На противагу йому Адам Сміт (1723 – 1790), один з видатних економістів минулого, стверджував, що податки для тих, хто їх платить, - ознака свободи, а не рабства. Хто з них правий? Скоріше за все, обидва… Істина, як це часто буває, десь посередині.


Перший міністр короля – «сонця» Людовіка ХIV Жан-Батіст Кольбер (1619 – 1683) досить влучно (і їдко) визначив сутність оподаткування: «ощипати гусака так, щоб отримати максимальну кількість пір’я при мінімально можливому його шипінні».


Багато що змінилося з тих часів, але і зараз, говорячи про податки, особливо в нашій країні, важко утриматися від гнівного шипіння.


Податки (і податкова система) виникли разом з державою і як наслідок появи держави. На ранніх стадіях це були різноманітні підношення богам, жертвоприношення, десятини тощо. Пізніше до них додалися різні побори на користь світських лідерів – царів, князів тощо.


З тих часів чимало води сплило… Одна епоха йшла на заміну іншій… Податки також не залишалися незмінними. Вони змінювалися разом з державами і людьми. Доходи, майно, окремі види діяльності – ось улюблені об’єкти для оподаткування в усі часи. Але не тільки. Навіть у такій сфері зустрічаються більш ніж курйозні ситуації. Приміром, у давній Месопотамії існував податок на смерть, без сплати якого близькі не мали права навіть поховати померлого. А в Англії в XIV столітті король додумався обкласти своїх підданих податком на життя. Платити його мали всі живі, починаючи від новонароджених і закінчуючи немічними старцями. Піддані, щоправда, задум не оцінили і зчинили бунт. Петро Перший в Росії прославився не лише тим, що «прорубав вікно у Європу», але й податком на… бороди. Ось вона, стимулююча функція податків у всій красі: не хочеш платити податок – голи бороду, хочеш носити бороду – плати податок.

 

Досить оригінальне уявлення про податки було у тібетських далай-лам. Податки на весілля, народження дітей, пісні, танці, сон – ось далеко не повний перелік податей, «скуштувати» які довелося багатостраждальним тібетцям. В 1926 році було навіть запроваджено податок на вуха!

 

Якщо зазирнути у наше нещодавнє минуле, то в СРСР до останнього зберігався податок на бездітність, що з’явився ще 1941 року. Немає дітей – плати податок!


А Естонія у 2008 році прославилася на весь світ запровадженням податку на… гази, що випускаються коровами. Парламент цієї країни розрахував, що ці гази суттєво забруднюють атмосферу, і зобов’язав сплачувати в казну відповідний податок. Ідея зрозуміла, але чому ж обійшли мовчанням інших потенційних платників податків? Їх-то чимало, враховуючи і самих естонських парламентарів?


Незважаючи на, здавалося б, анекдотичність, смішними всі ці ситуації навряд чи можна назвати, адже наслідки появи того чи іншого податку всім добре відомі.


Ось ми, власне, і підішли до необхідності дати визначення самому поняттю податку. Отже, податок – це обов’язковий і безоплатний платіж, що стягується державою з фізичних та юридичних осіб з метою фінансування державних видатків.


Обов’язковість податку виявляється в тому, що він виникає незалежно від будь-якого волевиявлення платника. Існує універсальна формула: «Про податки не домовляються». Це означає, що податкове зобов’язання є імперативним і прямо випливає з відповідних законодавчих норм, що протиставляє податки зобов’язанням, які виникають у цивільному обороті (приміром, з договорів).


Безоплатність означає, що оплата податку не має наслідком жодного зустрічного надання з боку держави, і у платника податків в зв’язку з оплатою податку жодних суб’єктивних прав не виникає. По суті, оплата податку – це безеквівалентне вилучення державою майна (грошових коштів) платника податків.


Для сучасної держави податки – одне з основних джерел доходів, один з головних наповнювачів бюджету. На гроші, одержані, в тому числі, від податкових надходжень, утримується державний апарата, а також значною мірою фінансуються заклади невиробничої сфери (музеї, театри тощо). Але лише цим функції податків у державі не вичерпуються. Змінюючи податкові ставки та інші «правила гри», держава створює умови для розвиту певних галузей економіки, а іноді й для стримування певних економічних процесів.


Принципи сучасної податкової системи сформулював вже згадуваний вище Адам Сміт ще в 1776 році:

1) справедливість (загальний характер оподаткування і рівномірний розподіл податку між громадянами пропорційно їх доходам);

2) визначеність (платник податків має заздалегідь знати точну суму, яку він буде зобов’язаний сплатити);

3) зручність (стягнення податків має відбуватися найбільш зручним для платника податків чином);

4) економія (мінімізація витрат при стягненні податків).


Неважко переконатися, що всі ці принципи знайшли своє закріплення і в Податковому кодексі України.

 

 


Що ще почитати
Previous Next
Замовити консультацію