Багато підприємців вважають, що скласти договір – справа нехитра. Можна, наприклад, завантажити його з Інтернету. Або, ще краще, придбати книжку з гучною назвою «100 договорів на всі випадки життя», і взяти договір з неї. А буває, звертають до нас клієнти і просять «скинути «козу» договору». І доводиться терпляче пояснювати, що ніякої «кози» договору бути просто не може і не повинно, що «коза» договору – це те ж саме, що «коза» історії хвороби або «коза» дипломної роботи. Чомусь ані лікарю, ані пацієнту не приходить у голову, що історії хвороби можна писати під копірку. Всі розуміють: кожен випадок має свою специфіку, свої особливості. В роботі з договорами має панувати такий самий підхід.

Візьмемо, наприклад, договір поставки. Адже від того, що поставляється, скажімо, м’ясо чи нафтопродукти, високоточна техніка або цегла, - договірні умови можуть принципово змінюватися. І це лише в частині предмету договору. При цьому якісний договір – це не лише класична трійка «предмет, ціна, строк». Це маса інших не менш важливих умов, які можуть як захистити, так і в буквальному сенсі підставити підприємця. Саме тут працює той самий «індивідуальний підхід», про який так багато говорять, але так мало розуміють його значення.

З чого починається і що включає розробка договору?

1. Ставимо задачу: визначаємось з типом договору, що потрібний клієнту, узгоджуємо предмет, кінцеву мету, а також інші суттєві питання (ціна договору, строки виконання зобов’язань тощо).

2. Формулюємо умови.

По-перше, це обов’язкові умови, передбачені законом. Відсутність хоча б однієї з них є підставою для визнання договору неукладеним.

По-друге, це інші важливі умови, які необхідно включати в договір в інтересах клієнта як додатковий захист. Наприклад, Цивільний кодекс встановлює, що якщо орендар не повертає об’єкт оренди у випадку припинення дії договору, він сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України). Тому якщо наш клієнт – орендар, ми включаємо у договір умову: «частина друга статті 785 ЦК України до даного договору не застосовується» (закон дозволяє це зробити).

По-третє, це використання практичних напрацювань. Приміром, якщо наш клієнт і його контрагент є платниками ПДВ, формування нашим клієнтом податкового кредиту напряму залежить від належного оформлення другою стороною податкової накладної. Тому фіксуємо у договорі таке положення: «У випадку ненадання Стороною-2 належним чином оформлених (в т.ч. зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних) податкових накладних з ПДВ, внаслідок чого Сторона-1 втрачає право на податковий кредит, Сторона-2 сплачує на користь Сторони-1 штраф в розмірі…» і т.д.

3. Підготовлений проект договору передаємо клієнту для остаточного узгодження.

Це універсальний алгоритм, що дозволяє розробити договір не просто грамотний, але й продуманий до дрібниць.